малоліття
МАЛОЛІ́ТТЯ, я, с.
Дитячий вік, вік підлітка; неповноліття.
– Лише юні етноси та марнолюбні душі жадають негайної слави. Слава – то свідоцтво малоліття (О. Бердник);
Користуючись їх [синів князя Романа] малоліттям, галицькі бояри намагалися захопити владу (з навч. літ.);
Баяніст з малоліття грає в ансамблях і оркестрах, займається і сольною діяльністю, і ансамблевою (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- малоліття — малолі́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- малоліття — -я, с. Дитячий вік, вік підлітка: недоліття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- малоліття — МАЛОЛІ́ТТЯ (дитячий вік; вік підлітка), НЕДОЛІ́ТТЯ розм., МАЛОЛІ́ТСТВО розм. Ми забули на час Малоліття своє. Зате молодість в нас І сьогодні ще є! (В. Бичко). Словник синонімів української мови
- малоліття — МАЛОЛІ́ТТЯ, я, с. Дитячий вік, вік підлітка; недоліття. Користуючись їх [синів князя Романа] малоліттям, галицькі бояри намагалися захопити владу (Іст. СРСР, І, 1956, 57). Словник української мови в 11 томах