малопомітний

МАЛОПОМІ́ТНИЙ, а, е.

1. Такий, якого майже не видно, важко помітити.

Місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим, чарівним огнем (С. Васильченко);

– Слід є, але малопомітний. – Іди за тим слідом. Комісію шли. Хай перетрушують (Б. Лепкий);

Біля кутків рота в нього з'явились малопомітні борозни (С. Чорнобривець);

Подякувавши Дженні за великодушну допомогу, Джомо малопомітними звіриними стежками пішов на схід (В. Малик).

2. перен. Який нічим не виділяється серед інших; рядовий, звичайний.

Катерина хотіла довести світові, що тільки вона, одна вона – невродлива, малопомітна – матиме доктора Безбородька (Ірина Вільде);

Розмови почали дратувати Кукольника. Він не звик залишатися малопомітним на таких вечірках (І. Пільгук);

Загалом, я людина поміркована, твереза й наприроднішим своїм станом уважав би життя малопомітне при ретельному виконанні своїх обов'язків (Валерій Шевчук);

Українська журналістика протягом століття перетворилася з малопомітного й маловпливового явища на явище великого суспільно-політичного значення (з наук. літ.).