1. Словник української мови у 20 томах

мамелюк

МАМЕЛЮ́К, а, ч.

1. Вояк з особистої охорони єгипетських султанів (з XIII ст.); пізніше – представник найвищої військово-феодальної знаті в Єгипті.

Газалі, прозваний Слов'янином, прислужився покійному Селімові під час походу на Єгипет. Тоді він переметнувся від мамелюків до Османів, тепер підняв повстання проти нового султана з наміром скинути з Сірії османське ярмо (П. Загребельний).

2. Кінний гвардієць з особистої охорони Наполеона, яку він набрав під час походу в Єгипет.

Мамлюки – найекзотичніша військова частина Великої армії французького імператора, що відзначалася не лише зовнішнім виглядом, але й надзвичайною хоробрістю (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мамелюк — мамелю́к іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. мамелюк — мамлюк, -а, ч. 1》 Вояк з особистої охорони єгипетських султанів (з 13 ст.); згодом – представник найвищої військово-феодальної знаті в Єгипті. 2》 Кінний гвардієць з особистої охорони Наполеона, яку він набрав під час походу в Єгипет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мамелюк — Гайдук, сердюк (єгипетський) Словник чужослів Павло Штепа
  4. мамелюк — мамелю́к (мамелі́к, мармелі́к) 1. султанська сторожа, яка складалася із невільників-християн, вихованих в ісламі (ст) 2. знев. азіат (ст) 3. Знев. зрадник (ст)|| = всипувач 4. знев. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. мамелюк — Мамелю́к, -ка; -лю́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мамелюк — МАМЕЛЮ́К, а́, ч. 1. Вояк з особистої охорони єгипетських султанів (з XIII ст.); пізніше — представник найвищої військово-феодальної знаті в Єгипті. 2. Кінний гвардієць з особистої охорони Наполеона, яку він набрав під час походу в Єгипет. Словник української мови в 11 томах