мамонт
МА́МОНТ, а, ч., палеонт.
Вид слона льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями, загнутими догори.
Гострим камінцем Накарбував [дикун] серед стіни в печері Якогось мамонта (М. Рильський);
Та тільки хто б на чому не спинився, яких припущень ми б не спорудили, – коли цим горам Київ ще й не снився, тут люди вже на мамонта ходили (Л. Костенко);
– Аж не віриться, що колись в епоху палеоліту, можливо, ось тут, на галявинці полювали на мамонтів, довгошерстих носорогів та зубрів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мамонт — ма́монт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мамонт — [мамонт] -нта, м. (на) -н'т'і/-нтов'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- мамонт — -а, ч. Вид слона льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями, загнутими догори. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мамонт — Мамут Словник чужослів Павло Штепа
- мамонт — Вимерлий вид слонів; з 2-ої полов. плейстоцену заселяв Європу, Пн. Азію та Пн. Америку; мав величезні бивні (довж. бл. 4 м) і тіло, вкрите довгою густою шерстю; на пн. Сибіру та на Алясці у вічній мерзлоті знайдено м., у яких збереглися м'які тканини. Універсальний словник-енциклопедія
- мамонт — МА́МОНТ, а, ч. Вид слона льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями, загнутими догори. Гострим камінцем Накарбував [дикун] серед стіни в печері Якогось мамонта (Рильський, II, 1960, 60); Жителі [Мізинської] стоянки займалися полюванням на.. Словник української мови в 11 томах