1. Орфоепічний словник української мови

мамонт

ма́монт

[мамонт]

-нта, м. (на) -н'т'і/-нтов'і, мн. -нтие, -н'т'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мамонт — ма́монт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мамонт — -а, ч. Вид слона льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями, загнутими догори. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мамонт — Мамут Словник чужослів Павло Штепа
  4. мамонт — МА́МОНТ, а, ч., палеонт. Вид слона льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями, загнутими догори. Гострим камінцем Накарбував [дикун] серед стіни в печері Якогось мамонта (М. Словник української мови у 20 томах
  5. мамонт — Вимерлий вид слонів; з 2-ої полов. плейстоцену заселяв Європу, Пн. Азію та Пн. Америку; мав величезні бивні (довж. бл. 4 м) і тіло, вкрите довгою густою шерстю; на пн. Сибіру та на Алясці у вічній мерзлоті знайдено м., у яких збереглися м'які тканини. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мамонт — МА́МОНТ, а, ч. Вид слона льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями, загнутими догори. Гострим камінцем Накарбував [дикун] серед стіни в печері Якогось мамонта (Рильський, II, 1960, 60); Жителі [Мізинської] стоянки займалися полюванням на.. Словник української мови в 11 томах