1. Словник української мови у 20 томах

мамут

МА́МУТ, а, ч., заст.

Мамонт.

Мамут спиною розгортає твань (М. Бажан);

Колись теж галасували, танцювали біля вогнища, розбивали кістки мамута об камінь (О. Бердник);

* У порівн. Антон Никандрович – людина з “сердечною загадкою”, в індустріяльних [індустріальних] країнах подібні до нього вимерли, як мамути (В. Барка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мамут — ма́мут іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. мамут — -а, ч., заст. Мамонт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мамут — Ма́мут, -та; ма́мути, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. мамут — МА́МУТ, а, ч., заст. Мамонт. Мамут спиною розгортає твань (Бажан, Вибр., 1940, 86). Словник української мови в 11 томах