мамчин

МА́МЧИН, а, е.

Прикм. до ма́мка.

– Що ж то за парубок, коли на ньому жодного рубця... Та в нас за такого мамчиного мазунчика добра дівка і заміж не піде (Ю. Мокрієв);

Хлопець був тямущий і зазше пильнував мамчиної ради (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Який належить мамці.

Лякав його і величезний похмурий будинок, і тісна мамчина хата на самому верху, куди вони з бабою довго дерлися брудними вузькими сходами (Г. Тарасюк);

Рая тоді – вужем до мамчиного пальта. Раз завелися грошики, треба хоч копійку поцупити (Люко Дашвар).