1. Словник української мови у 20 томах

мамця

МА́МЦЯ, і, ж., діал.

Пестл. до ма́ма.

– Як мені татко дарує срібні п'ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (Леся Українка);

– А ви й зіправди [справді] зовсім невинний хлопець .. Не скажіть лиш мамці, що я блазнила [спокушала] вас такими безбожними історіями (Л. Мартович);

– У мене мамця буде на випускному, – радо повідомив Хіппі (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мамця — ма́мця іменник жіночого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. мамця — див. мати Словник синонімів Вусика
  3. мамця — -і, ж., зах. Пестл. до мама. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мамця — ма́мця 1. ласк. мама (м, ср, ст)||мамунця, муся 2. вул. приємна старша жінка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. мамця — (-і) ж.; комп.; жарт. Пестл. до мама 4. Словник жарґонної лексики української мови
  6. мамця — МА́МЦЯ, і, ж., зах. Пестл. до ма́ма. — Як мені татко дарує срібні п’ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (Л. Укр., III, 1952, 643); — А ви й зіправди [справді] зовсім невинний хлопець.. Не скажіть лиш мамці, що я блазнила [спокушала] вас такими безбожними історіями (Март, Тв., 1954, 269). Словник української мови в 11 томах
  7. мамця — Мамця, -ці ж. = мамуня. Запорожець, мамцю, запорожець водив босу на морозець. Мет. 238. Сядай, мамцю, коло мене! Грин. III. 680. Словник української мови Грінченка