мамця
МА́МЦЯ, і, ж., зах. Пестл. до ма́ма.
— Як мені татко дарує срібні п’ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (Л. Укр., III, 1952, 643);
— А ви й зіправди [справді] зовсім невинний хлопець.. Не скажіть лиш мамці, що я блазнила [спокушала] вас такими безбожними історіями (Март, Тв., 1954, 269).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мамця — ма́мця іменник жіночого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- мамця — див. мати Словник синонімів Вусика
- мамця — -і, ж., зах. Пестл. до мама. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мамця — МА́МЦЯ, і, ж., діал. Пестл. до ма́ма. – Як мені татко дарує срібні п'ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (Леся Українка); – А ви й зіправди [справді] зовсім невинний хлопець .. Словник української мови у 20 томах
- мамця — ма́мця 1. ласк. мама (м, ср, ст)||мамунця, муся 2. вул. приємна старша жінка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- мамця — (-і) ж.; комп.; жарт. Пестл. до мама 4. Словник жарґонної лексики української мови
- мамця — Мамця, -ці ж. = мамуня. Запорожець, мамцю, запорожець водив босу на морозець. Мет. 238. Сядай, мамцю, коло мене! Грин. III. 680. Словник української мови Грінченка