манжетка
МАНЖЕ́ТКА, и, ж.
1. Зменш. до манже́та 1.
Подвійна манжетка прасується по-іншому. Її слід розгорнути і пропрасувати (з навч. літ.).
2. техн. Кільце, нарукавник, до якого кріпиться апарат для вимірювання чого-небудь; манжета.
В одну руку, у вену, йому вводять голку, з другої знімають манжетку вимірювача тиску (Г. Вдовиченко);
Якщо під манжетку підкладати м'яку матерію або шар вати, а також регулювати вагу, витягання кістки можна проводити протягом тривалого часу (з наук. літ.);
У той момент, коли тиск у манжетці зрівняється з мінімальним тиском в артерії, потік крові стане лінійним і тони вислуховуватися не будуть (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me