манжета

МАНЖЕ́ТА, и, ж.

1. Вилога, закарваш рукава (сорочки, блузки і т. ін.).

Загнибіда нарядився у новий сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Панас Мирний);

Коли робив [проректор] рух рукою, то в голубих манжетах шовкової сорочки виднілися золоті запонки (С. Чорнобривець);

–Так-так, усе робилося немарно... – приголомшив його товариш перший секретар, елегантно вигнувшись у кріслі й рукою в білосніжній манжеті, яка визирнула з широкого рукава халата, ухопивши зі столика присмажену гріночку з сардинкою (О. Ірванець);

// Закот холоші.

Анатолій не бачив обличчя Голосарського. Він бачив лише його спину, помітив міцну, ретельно підстрижену потилицю й високі манжети звужених штанів (М. Руденко).

2. техн. Кільце для скріплення кінців труб, стрижнів, з метою запобігання виходу рідини, газу в поршневих насосах.

Герметичність системи забезпечується гумовими прокладками і манжетами зі стяжними хомутами (з наук. літ.);

// Кільце, нарукавник, до якого кріпиться апарат для підтримування чого-небудь, вимірювання чогось.

Тонометр визначить, якщо манжета застебнута занадто туго або, навпаки, недостатньо щільно (з наук.-попул. літ.);

Автоматичні тонометри складаються з манжети, цифрового дисплея і компресора, який вбудовано в корпус (з навч. літ.).