1. Словник української мови у 20 томах

манка

МА́НКА, и, ж., розм.

Манна крупа.

Кілограм манки;

* У порівн. Дощ перетворився на дрібну, як манка, льодову крупу (Я. Гримайло);

// Манна каша.

Хлопчик з ліжечка злітав, швидко їв картоплю, манку, В торбу зошити складав (П. Воронько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манка — Ма́нка: — недостача [33] Словник з творів Івана Франка
  2. манка — ма́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. манка — -и, ж., розм. Манна крупа. Кілограм манки. || Манна каша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. манка — (-и) ж., мол. Гроші. У тебе манка є? (Запис 2001 р.). Словник жарґонної лексики української мови
  5. манка — МА́НКА, и, ж., розм. Манна крупа. Кілограм манки; *У порівн. Дощ перетворився на дрібну, як манка, льодову крупу (Грим., Незакінч. роман, 1962, 91); // Манна каша. Хлопчик з ліжечка злітав, швидко їв картоплю, манку, В торбу зошити складав (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118). Словник української мови в 11 томах