манюній

МАНЮ́НІЙ, я, є, пестл.

Дуже маленький; крихітний.

Віконечка манюні, як у касі на вокзалі. А за віконечками садок – вишневий, розуміється (В. Винниченко);

Дід Бочонок .. цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару і (це було видно через вікно) розважував на манюніх вагах якісь ліки або стояв за прилавком (Григір Тютюнник);

Борис одчинив двері, коли це дивлюсь – у руці його щось виблискує. Отой манюній княжичів меч! (І. Білик);

Мала-манюня скрипочка виспівує волого. Смичок, мов птах, по струнах – стриб-стриб, цвірінь! (Ю. Андрухович).