1. Словник української мови у 20 томах

манюсінький

МАНЮ́СІНЬКИЙ, а, е.

Зменш.-пестл. до маню́ній.

Дивились, молились Старі мої. А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає Манюсінькі... (Т. Шевченко);

Це вона – Галя, як була ще маленькою. І це Андрій малював десь на каторзі з манюсінької картки, яку колись сам фотографував (І. Багряний);

– А Юпітер же далі від Марса. З нього Сонце повинне здаватися зовсім манюсіньким... (О. Бердник);

– Ми приречені жити тут, а не деінде. Часом почуваюся манюсіньким коліщатком велетенського дзиґаря (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манюсінький — маню́сінький прикметник пестл. Орфографічний словник української мови
  2. манюсінький — див. малий Словник синонімів Вусика
  3. манюсінький — -а, -е, пестл. Дуже маленький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. манюсінький — розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. Фразеологічний словник української мови
  5. манюсінький — Маню́сінький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. манюсінький — МАНЮ́СІНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже маленький. Дивились, молились Старі мої. А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає Манюсінькі… (Шевч. Словник української мови в 11 томах