манікюр

МАНІКЮ́Р, у, ч.

Чищення та полірування нігтів на руках.

Боря .. був худий і підстрижений, носив контактні лінзи й навіть, здається, робив манікюр (С. Жадан);

– Сто років... тобто, сорок років манікюр не робила... – мрійливо зітхнула пані і простягнула Зої білу руку (І. Роздобудько);

Лідія закінчила із манікюром, задоволено оглянула результати своєї праці (Г. Вдовиченко);

// Відполіровані, звичайно вкриті лаком нігті.

– Я ніколи його не бачив, а уявляю напомаджений чуб, акуратненький проділ, манікюр (О. Донченко);

із сусідньої кімнати неквапно випливла моложава дама років під п'ятдесят, – бездоганно зачесана, з манікюром на пещених пальцях (М. Дашкієв);

Удома я начистила картоплі і почала терти її на тертці. Зішкрябала не лише манікюр, але й шкіру з пальців (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манікюр — манікю́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. манікюр — -у, ч. Чищення та полірування нігтів на руках. || Відполіровані, зазвичай вкриті лаком нігті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. манікюр — Рукодогляд Словник чужослів Павло Штепа
  4. манікюр — Манікю́р, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. манікюр — МАНІКЮ́Р, у, ч. Чищення та полірування нігтів на руках. Роблячи манікюр, треба суворо додержувати загальних правил чистоти (Як запоб. заразн. хвор., 1957, 22); // Відполіровані, звичайно вкриті лаком нігті. Словник української мови в 11 томах