маніфест

МАНІФЕ́СТ, у, ч.

1. Урочисте писане звернення верховної влади до народу з приводу якоїсь дуже важливої події (прийняття важливого законопроекту, оголошення війни тощо).

Ми всі цілком зневірились у щирість та совісність крутійського уряду, який по маніфесті 17-го одхиляється дедалі направо (М. Коцюбинський);

Тієї ж осені Франц-Йосиф оголосив маніфест про війну (П. Козланюк);

Казали, що не тільки в Петербурзі, а й у Москві вже революція, барикади, повипускали в'язнів з тюрем, цар видав якийсь маніфест (Б. Антоненко-Давидович);

У маніфесті про зруйнування Січі Катерина II виправдовувала знищення козацького краю (Д. Білий).

2. Писане звернення політичної партії або громадської організації, яке має програмний характер.

Наприкінці зібрання було ухвалено ряд підсумкових документів, зокрема “Соціальний маніфест Української Міжпарламентської асамблеї” (із журн.);

Передвиборча кампанія у Великій Британії стартувала з оголошення маніфесту Лейбористської партії (з газ.).

3. Писаний виклад творчих принципів літературного або мистецького угруповання, напряму чи окремого автора.

Це ті, що оглушують читача, слухача чи глядача бубнами й літаврами рекламних маніфестів (В. Еллан-Блакитний);

Перша п'єса Тобілевича – “Бурлака” – є ніби його ідейно-художнім маніфестом (М. Рильський);

Нелегко було нам розібратися в гармидері групових чвар, диспутів, маніфестів, декларацій, що панував тоді в літературному житті (М. Бажан);

Ми не розробляли програм і маніфестів, не підписували жодних комюніке чи меморандумів. Ми просто вигадували вірші і читали їх (Ю. Андрухович).