маніхейство
МАНІХЕ́ЙСТВО, а, с.
Релігійно-філософський рух, в основу якого покладено вчення про дуалізм боротьби добра і зла, світла і темряви; виник на Близькому Сході в 3 ст.
Стати тією релігією, якій судилося бути єдиною вірою, що об'єднала б усі релігійні погляди людей, маніхейству не вдалось (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маніхейство — -а, с. 1》 Доктрина, заснована перським метафізиком Мані (216-274 чи 277 рр.) на принципах дуалістичного знання (ідеального та матеріального). 2》 Погляд на дійсність як на боротьбу двох протилежних начал – добра і зла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маніхейство — Синкретична релігійна доктрина, що поєднує маздаїзм, християнство, буддизм і ґностицизм, створена Мані у III ст. в Персії; спирався переважно на давньоіранський дуалізм (боротьба добра зі злом); впливи м. простежуються у християнських середньовічних єресях, ск., у альбіґойців. Універсальний словник-енциклопедія
- маніхейство — Маніхе́йство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)