маніхеєць

МАНІХЕ́ЄЦЬ, йця, ч., філос.

Прибічник маніхейства.

Маніхейці вчили, що Бог існує у двох паралельних, однаково могутніх особах, з яких одна добра, а друга зла (з наук.-попул. літ.).