1. Словник української мови у 20 томах

маніяцтво

МАНІЯ́ЦТВО, а, с.

Психічне захворювання, що супроводжується ма́нією (у 1 знач.); маніакальний стан.

Підозрюю, що перший маніяк був медиком і взагалі – саме медицина, мабуть, породила маніяцтво і всі ці діла під впливом членування тіла (А. Дністровий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маніяцтво — манія́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. маніяцтво — -а, с. Психічне захворювання, що супроводжується манією (у 1 знач.); маніакальний стан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. маніяцтво — МАНІЯ́ЦТВО, а, с. Психічне захворювання, що супроводжується ма́нією (у 1 знач.); маніакальний стан. Словник української мови в 11 томах