1. Словник української мови у 20 томах

маніяк

МАНІЯ́К, а, ч.

Людина, одержима якоюсь ма́нією.

Іван .. починає вдивлятися в величезне одутле вусате обличчя, що звело на нього з стіни моторошно-камінний погляд маніяка (П. Колесник);

Садист, констатував я, дивлячись на нього згори. Патологічний маніяк, не інакше... йому раз на тиждень треба когось забити чи принаймні скалічити (Л. Кононович);

Вона показала Стасіку [Стасику] пачку листів. Виявилось, що старій уже кілька місяців писав якийсь маніяк (С. Жадан);

– Мотивів убивств я поки що не визначив, але якщо діє маніяк – то їх і не може бути (І. Роздобудько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маніяк — манія́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маніяк — див. БОЖЕВІЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. маніяк — -а, ч. Людина, одержима якоюсь манією (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маніяк — Шаленець, див. безумний Словник чужослів Павло Штепа
  5. маніяк — манія́к (франц. maniaque, з лат. maniacus, від грец. μανία – безумство) психічно хвора людина з нав’язливими ідеями, охоплена якоюсь манією. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. маніяк — Манія́к, -ка, -кові; -я́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. маніяк — МАНІЯ́К, а, ч. Людина, одержима якоюсь ма́нією (у 1 знач.). Іван.. починає вдивлятися в величезне одутле вусате обличчя, що звело на нього з стіни моторошно-камінний погляд маніяка (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах