манія
МАНІЯ́¹, ї́, ж., заст.
Сурик.
Щоки терли [жінки] манією, А блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоч не своєю, Причаровать [причарувать] к собі кого б (І. Котляревський);
Що на виду всі свої сорок літ мала списані, то шмарувала лиця блейвасом і манією .. – ох, та зате ж і вбиралася пані Ганна! (О. Забужко).
МАНІЯ́², ї́, ж., діал.
Привид.
[Наталя Семенівна (побачивши Оксану):] Ти?! [Оксана:] Я! Не полохайтесь! Це не манія моя, а я живесенька... (М. Кропивницький);
Чоботи, одежа, лице – все в Запорожця було вимащене в болото, викачане в реп'яхах, у колючках... Якась манія – не людина... (С. Васильченко).
МА́НІЯ, ї, ж.
1. Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості та почуттів на якійсь одній ідеї.
– Ну-ну, без компліментів, – засміявся Каргат. – А то я ще на манію величчя захворію... (Ю. Шовкопляс);
У неї надто сильна манія самогубства. Настільки сильна, що ледве чи від неї відмовиться (Ю. Винничук).
2. перен. Сильна пристрасть, потяг до чогось.
Практична метеорологія хутко стане зовсім моєю манією (Леся Українка);
Скидається на те, що його охопила манія винахідництва й він увесь час сидить над новими винаходами (Б. Антоненко-Давидович);
Це в Сагайди манія. Він пише багато, куди попало і кому попало, з єдиною метою – одержати фотографію (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- манія — ма́нія іменник жіночого роду психічний розлад манія́ 1 іменник жіночого роду фарба рідко манія́ 2 іменник жіночого роду привид діал. Орфографічний словник української мови
- манія — Патологічний психічний стан, який зазвичай представляє фазу маніакально-депресивного захворювання. Манія характеризується високим духовним підйомом, гіперактивністю, а підвищена самооцінка часто збагачується параноїдальним уявленням про свою велич. Словник із соціальної роботи
- манія — Психічна хвороба; П. пристрасть, потяг, захоплення, закохання. Словник синонімів Караванського
- манія — див. привид Словник синонімів Вусика
- манія — -ї, ж. 1》 Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї. Загальмована манія — поєднання піднесеного настрою, мовленнєвого збудження з руховою загальмованістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манія — Жага, шаленство Словник чужослів Павло Штепа
- манія — ма́нія (від грец. μανία – безумство, захоплення) психічний розлад, при якому у хворого виникають нав’язливі ідеї. Спостерігається при різних психічних захворюваннях (маніакально-депресивному психозі, шизофренії), інша назва – маніакальний стан. Словник іншомовних слів Мельничука
- манія — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал. Словник синонімів української мови
- манія — Ма́нія, -нії, -нією; -нії, -ній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- манія — МА́НІЯ, ї, ж. 1. Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості та почуттів на якійсь одній ідеї. — Ну-ну, без компліментів, — засміявся Каргат. — А то я ще на манію величчя захворію… (Шовк. Словник української мови в 11 томах
- манія — Манія́, -нії́ ж. 1) = мана. Причепився, як тая манія. Чуб. І. 196. 2) Кошениль, сурикъ. Щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49. Словник української мови Грінченка