1. Словник української мови в 11 томах

манія

МА́НІЯ, ї, ж.

1. Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості та почуттів на якійсь одній ідеї.

— Ну-ну, без компліментів, — засміявся Каргат. — А то я ще на манію величчя захворію… (Шовк., Інженери, 1935, 297);

При манії переслідування зустрічаємо такі випадки, коли хворий вперто вважає за реально існуюче те, чого він боїться або чого він не хоче (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 207).

2. перен. Сильна пристрасть, потяг до чогось.

Практична метеорологія хутко стане зовсім моєю манією (Л. Укр., V, 1956, 389);

Це в Сагайди манія. Він пише багато, куди попало і кому попало, з єдиною метою — одержати фотографію (Гончар, III, 1959, 29).

МАНІЯ́¹, ї, ж., заст. Сурик.

Щоки терли [жінки] манією, А блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоч не своєю, Причаровать [причарувать] к собі кого б (Котл., І, 1952, 140).

МАНІЯ́², ї, ж., діал. Привид.

[Наталя Семенівна (побачивши Оксану):] Ти?! [Оксана:] Я! Не полохайтесь! Це не манія моя, а я живесенька… (Кроп., І, 1958, 416).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манія — ма́нія іменник жіночого роду психічний розлад манія́ 1 іменник жіночого роду фарба рідко манія́ 2 іменник жіночого роду привид діал. Орфографічний словник української мови
  2. манія — Патологічний психічний стан, який зазвичай представляє фазу маніакально-депресивного захворювання. Манія характеризується високим духовним підйомом, гіперактивністю, а підвищена самооцінка часто збагачується параноїдальним уявленням про свою велич. Словник із соціальної роботи
  3. манія — Психічна хвороба; П. пристрасть, потяг, захоплення, закохання. Словник синонімів Караванського
  4. манія — див. привид Словник синонімів Вусика
  5. манія — -ї, ж. 1》 Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї. Загальмована манія — поєднання піднесеного настрою, мовленнєвого збудження з руховою загальмованістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. манія — Жага, шаленство Словник чужослів Павло Штепа
  7. манія — МАНІЯ́¹, ї́, ж., заст. Сурик. Щоки терли [жінки] манією, А блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоч не своєю, Причаровать [причарувать] к собі кого б (І. Котляревський); Що на виду всі свої сорок літ мала списані, то шмарувала лиця блейвасом і манією .. Словник української мови у 20 томах
  8. манія — ма́нія (від грец. μανία – безумство, захоплення) психічний розлад, при якому у хворого виникають нав’язливі ідеї. Спостерігається при різних психічних захворюваннях (маніакально-депресивному психозі, шизофренії), інша назва – маніакальний стан. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. манія — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  10. манія — Ма́нія, -нії, -нією; -нії, -ній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. манія — Манія́, -нії́ ж. 1) = мана. Причепився, як тая манія. Чуб. І. 196. 2) Кошениль, сурикъ. Щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49. Словник української мови Грінченка