1. Словник української мови в 11 томах

маніяк

МАНІЯ́К, а, ч. Людина, одержима якоюсь ма́нією (у 1 знач.).

Іван.. починає вдивлятися в величезне одутле вусате обличчя, що звело на нього з стіни моторошно-камінний погляд маніяка (Кол., Терен.., 1959, 172);

Були такі, що, прочитавши її [статтю], висміяли молодого вченого і назвали його маніяком, який хоче відродити часи шахраїв-алхіміків, що нахвалялися створити еліксир життя (Рибак, Час.., 1960, 131);

Делегати конгресу затаврували ганьбою атомних маніяків з Пентагону (Ком. Укр., 7, 1962, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маніяк — манія́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маніяк — див. БОЖЕВІЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. маніяк — -а, ч. Людина, одержима якоюсь манією (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маніяк — Шаленець, див. безумний Словник чужослів Павло Штепа
  5. маніяк — МАНІЯ́К, а, ч. Людина, одержима якоюсь ма́нією. Іван .. починає вдивлятися в величезне одутле вусате обличчя, що звело на нього з стіни моторошно-камінний погляд маніяка (П. Колесник); Садист, констатував я, дивлячись на нього згори. Словник української мови у 20 томах
  6. маніяк — манія́к (франц. maniaque, з лат. maniacus, від грец. μανία – безумство) психічно хвора людина з нав’язливими ідеями, охоплена якоюсь манією. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. маніяк — Манія́к, -ка, -кові; -я́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)