1. Великий тлумачний словник сучасної мови

манія

ма́нія

-ї, ж.

1》 Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї.

Загальмована манія — поєднання піднесеного настрою, мовленнєвого збудження з руховою загальмованістю.

Манія величі — поєднання маніакального синдрому з маренням величі.

Непродуктивна манія — поєднання піднесеного настрою та рухового збудження з відсутністю потягу до діяльності.

Резонерствуюча манія — маніакальний синдром з мовленнєвим збудженням у формі тривалих повчальних промов та просторікувань.

Сенільна манія — маніакальний синдром, що виникає у старечому віці, частіше у формі гнівливої, сплетеної або непродуктивної манії.

Сплетена манія — маніакальний синдром, який характеризується крайнім ступенем мовленнєвого збудження, що проявляється незв'язністю мислення та мовлення.

Транзиторна манія — маніакальний синдром, що спостерігається впродовж лише кількох годин або днів.

Хронічна манія — гіпоманіакальний стан, який зберігається впродовж багатьох років.

Шалена манія — маніакальне збудження із злобністю або люттю, схильністю до агресивних та руйнівних дій.

2》 перен. Патологічна, сильна пристрасть, потяг до чогось (напр. графоманія).

3》 Страховисько, яким лякають дітей.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манія — ма́нія іменник жіночого роду психічний розлад манія́ 1 іменник жіночого роду фарба рідко манія́ 2 іменник жіночого роду привид діал. Орфографічний словник української мови
  2. манія — Патологічний психічний стан, який зазвичай представляє фазу маніакально-депресивного захворювання. Манія характеризується високим духовним підйомом, гіперактивністю, а підвищена самооцінка часто збагачується параноїдальним уявленням про свою велич. Словник із соціальної роботи
  3. манія — Психічна хвороба; П. пристрасть, потяг, захоплення, закохання. Словник синонімів Караванського
  4. манія — див. привид Словник синонімів Вусика
  5. манія — Жага, шаленство Словник чужослів Павло Штепа
  6. манія — МАНІЯ́¹, ї́, ж., заст. Сурик. Щоки терли [жінки] манією, А блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоч не своєю, Причаровать [причарувать] к собі кого б (І. Котляревський); Що на виду всі свої сорок літ мала списані, то шмарувала лиця блейвасом і манією .. Словник української мови у 20 томах
  7. манія — ма́нія (від грец. μανία – безумство, захоплення) психічний розлад, при якому у хворого виникають нав’язливі ідеї. Спостерігається при різних психічних захворюваннях (маніакально-депресивному психозі, шизофренії), інша назва – маніакальний стан. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. манія — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  9. манія — Ма́нія, -нії, -нією; -нії, -ній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. манія — МА́НІЯ, ї, ж. 1. Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості та почуттів на якійсь одній ідеї. — Ну-ну, без компліментів, — засміявся Каргат. — А то я ще на манію величчя захворію… (Шовк. Словник української мови в 11 томах
  11. манія — Манія́, -нії́ ж. 1) = мана. Причепився, як тая манія. Чуб. І. 196. 2) Кошениль, сурикъ. Щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49. Словник української мови Грінченка