маревіти

МАРЕВІ́ТИ, і́є, недок., рідко.

Мигтіти маревом (у 3 знач.).

Опівдні небесне ярило на якийсь час зависає в зеніті .. О цій порі у тремтливому мареві розчиняються обриси краєвидів та так, що не відразу й збагнеш, де небо, а де земля (Б. Антоненко-Давидович);

Схоже було, що далина маревіє і колишеться, поволі набрякаючи темними кольорами (С. Голованівський);

Кинувся [Адам] до межі садка, дивився на золотобереге поле, що ледь-ледь маревіло, похитувалося від тихого полуденного вітру (М. Малиновська).