1. Словник української мови у 20 томах

мармуровий

МАРМУРО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до ма́рмур.

На синім морі стоїть камінь мармуровий (П. Чубинський);

Я пам'ятник собі поставив нетривалий – Не з міді гордої, не з мармурових брил (М. Рильський);

// Зробл. з мармуру або облицьований ним.

Найбільше розводився Хоцинський про князя, про те, який в його [нього] золотоверхий палац, які в тому палаці покої, зали з мармуровим помостом (І. Нечуй-Левицький);

Мармурові скрині над значними покійниками .. пообсипались та завалились від часу (М. Коцюбинський);

Лукії добре видно графський садок з білими мармуровими статуями (О. Донченко);

Щось таке пригадується: теплі моря, мармурові брами, гарячі камені, виткі рослини півдня, самотні вежі (Ю. Андрухович).

2. перен. Білий, гладкий, як мармур (про обличчя тощо).

На мармуровім чолі лежать не дитячі думи (М. Старицький);

Раптом у прочиненому вікні другого поверху .. вияснилось проти місяця мармурове обличчя Ярини (О. Ільченко);

І дружина – як мрія. Голубі очі, довге біле волосся, ноги мармурові, стрункі... ну й все інше... (О. Бердник);

// Який кольором, малюнком нагадує мармур.

Жерла прокурених труб підпирали мармурові хмари (М. Стельмах);

// Зробл. під мармур.

Мармурова палітурка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мармуровий — мармуро́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мармуровий — З мармуру; (колір) білий; (- чоло) гладкий. Словник синонімів Караванського
  3. мармуровий — -а, -е. 1》 Прикм. до мармур. || Зробл. з мармуру чи облицьований ним. 2》 перен. Білий, гладкий, як мармур (про обличчя тощо). || Який кольором, малюнком нагадує мармур. || Зробл. під мармур. Мармурова палітурка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мармуровий — БІ́ЛИЙ (який має колір молока, снігу, крейди і под.), БІЛОСНІ́ЖНИЙ підсил., СНІ́ЖНО-БІ́ЛИЙ підсил., СНІ́ЖНИЙ (СНІЖНИ́Й рідше) підсил. поет., ЛЕБЕДИ́НИЙ поет. Словник синонімів української мови
  5. мармуровий — Мармуро́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мармуровий — МАРМУРО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ма́рмур. На синім морі стоїть камінь мармуровий (Чуб., V, 1874, 31); Я пам’ятник собі поставив нетривалий — Не з міді гордої, не з мармурових брил (Рильський, І, 1956, 98); // Зробл. з мармуру або облицьований ним. Словник української мови в 11 томах
  7. мармуровий — Марморо́вий и мармуро́вий Мраморный. Ой у полю край дороги стоїть камінь мармуровий. Ушиц. у. Цілий день сном мертвим міцним спиш ти в гробі мармуровім. К. --------------- Мармуро́вий см. марморовий. Словник української мови Грінченка