марнолюбний
МАРНОЛЮ́БНИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що пиха́тий; гонористий.
– Лише юні етноси та марнолюбні душі жадають негайної слави. Слава – то свідоцтво малоліття (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марнолюбний — марнолю́бний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- марнолюбний — -а, -е, рідко. Те саме, що пихатий 1); гонористий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марнолюбний — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- марнолюбний — МАРНОЛЮ́БНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пиха́тий 1; гонористий. Словник української мови в 11 томах