1. Словник української мови у 20 томах

марнословити

МАРНОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. марносло́влять; недок.

Говорити багато, беззмістовно про щось, не варте уваги; базікати, теревенити.

I де тiльки того люду береться на ярмарку?! I як вiн не загубиться в отiй рухливiй кашi, що розбухає, .. гуде, смiється, торгується, марнословить, озивається .. струнами лiрникiв? (М. Стельмах);

За мною йди, і хто б не марнословив, Будь наче горда вежа кам'яна, Що не схитне її ніякий повів (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте);

Якщо хтось марнословить і глузує, замість того щоб дотримуватися зі страхом і тремтінням науки блаженного Апостола і Євангелія, то нехай і він буде відлучений на тиждень (з рел.-церк. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марнословити — марносло́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. марнословити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. марнословити — -влю, -виш; мн. марнословлять; недок. Говорити багато, беззмістовно про щось, не варте уваги; базікати, теревенити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. марнословити — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл. Словник синонімів української мови
  5. марнословити — МАРНОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. марносло́влять; недок. Говорити багато, беззмістовно про щось, не варте уваги; базікати, теревенити. Словник української мови в 11 томах