марокканці

МАРОККА́НЦІ, ів, мн. (одн. марокка́нець, нця, ч.; марокка́нка, и, ж.).

Корінне населення Марокко.

Кого вже тільки не бачив їхній порт за ці роки! Бачив зуавів, бенгальців, сенегальців, здоровезних чорношкірих марокканців (О. Гончар);

“Котрийсь із предків Маріо був за походженням чи то греком, чи то марокканцем”, – згадала я фразу із попередньої розповіді Меггі про групу (Н. Сняданко);

[Принц Марок:] Стривай! Шляхетний марокканцю, безсторонньо Спочатку зваж, чого ти вартий сам (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра);

Застосувавши танки і залучивши на свій бік частину марокканців, колонізаторам вдалося відновити колоніальне панування (з навч. літ.).