мароніт

МАРОНІ́Т, а, ч.

Член найбільшої східної католицької церкви на Близькому Сході, що виникла в 5–6 столітті в Сирії.

– Ви хоч скажіть, хто ви: шиїти, мароніти, палестинці, ісмаїліти, ліві, праві, середні? – Нащо це тобі? (П. Загребельний);

Святий Марон залишив після себе маронітів – велике коло учнів і послідовників, які утворили компактну групу на базі монастиря Бейт-Марун (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мароніт — мароні́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови