мароніт
МАРОНІ́Т, а, ч.
Член найбільшої східної католицької церкви на Близькому Сході, що виникла в 5–6 столітті в Сирії.
– Ви хоч скажіть, хто ви: шиїти, мароніти, палестинці, ісмаїліти, ліві, праві, середні? – Нащо це тобі? (П. Загребельний);
Святий Марон залишив після себе маронітів – велике коло учнів і послідовників, які утворили компактну групу на базі монастиря Бейт-Марун (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мароніт — мароні́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови