марі

МА́РІ, невідм., ч., ж. і мн.

Те саме, що марі́йці.

1872 року відкривається Казанська вчительська семінарія, одним із завдань якої було навчання представників волзьких народів, зокрема марі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марі — ма́рі іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності Орфографічний словник української мови
  2. марі — невідм. Болотистий простір, вкритий рідкостійними листяними лісами, що перемежовані з ділянками безлісих боліт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. марі — МА́РІ, невідм., мн. Те саме, що марі́йці. Словник української мови в 11 томах