марі
МА́РІ, невідм., ч., ж. і мн.
Те саме, що марі́йці.
1872 року відкривається Казанська вчительська семінарія, одним із завдань якої було навчання представників волзьких народів, зокрема марі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марі — ма́рі іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності Орфографічний словник української мови
- марі — невідм. Болотистий простір, вкритий рідкостійними листяними лісами, що перемежовані з ділянками безлісих боліт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марі — МА́РІ, невідм., мн. Те саме, що марі́йці. Словник української мови в 11 томах