матовий

МА́ТОВИЙ¹, а, е.

1. Позбавлений блиску, глянцю; протилежне блискучий 1.

Марта зблідла. Очі її з блискучих стали матові (І. Нечуй-Левицький);

Матовим сріблом біліють дахи на будинках (Леся Українка);

Знаєте ви білі рожі? Ті звичайні, .. котрих листки ані не улискуються [вилискуються], ані не колють, а так собі – звичайні, матові (О. Кобилянська);

Листочки... Маленькі... З одного боку, глянцюваті, блискучо-зелені, з другого, матові, вкриті ніжним сивим пушком (І. Багряний);

// Неяскравий, тьмяний (про світло, освітлену поверхню).

Хмари вганяють по небі. Світло місячне стає раз ясне, то знов матове (В. Стефаник);

// Блідий, без рум'янцю (про обличчя).

Темно-русяве волосся [Ядзі] прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Н. Кобринська);

Чорне волосся [судді Дубровського] .. посивіло на висках, а чорні, довгі вилискуваті вуси спускаються вниз.., відтіняючи матову блідість рівно виголеного обличчя (І. Кочерга);

// перен. Приглушений, нерізкий (про звуки, голос).

Антiн наперед знав, що мiг би почута. Матовий голос клекотiв би в защiбнутих грудях (М. Коцюбинський);

Стримуючи ридання, на матовому грудному тембрі закінчила [М. Заньковецька ] фінальну сцену невеличким монологом (з мемуарної літ.).

2. Непрозорий, укритий матом (див. мат² 2) (про скло та скляні вироби).

Колись у тім віконці були шиби з грубого, матового скла (І. Франко);

Задня стiна – скляна, в нiй дверi на спiльну веранду: скло матове на зрiст людини (В. Винниченко);

Чисті білі стіни. Під стелею – красива люстра з матовими плафонами (Д. Ткач).

МА́ТОВИЙ², а, е.

Стос. до мата (див. мат¹).

Мета в шахах – виграти, а що таке виграти, визначають, оцінюючи позиції виграшу, опис матових ситуацій (з навч. літ.).