мац
МАЦ, виг.
Уживається як присудок за знач. мацну́ти.
Кинувсь пан Пістряк... хап, хап! мац, мац! – нема дверей, та й клямки не налапа (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Де ж ти його [картуз] загубив, роззяво? – накинувся на нього Тимко. – А хіба ж я знаю? Біг-біг – мац, а його нема (Григорій Тютюнник);
Мені аж моторошно стало від його крику. Схопилася, мац-мац, а тебе поруч немає... (В. Чемерис);
Він забував, що нема шухлядки і це повторювалося знову й знову: рука тягнеться – мац-мац – нема (А. Дністровий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мац — мац присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мац — МАЦ, виг. Уживається як присудок за знач. мацну́ти. Кинувсь пан Пістряк… хап, хап! мац, мац! — нема дверей, та й клямки не налапа (Кв.-Осн., II, 1956, 214); — Де ж ти його [картуз] загубив, роззяво? — накинувся на нього Тимко. — А хіба ж я знаю? Біг-біг — мац, а його нема (Тют., Вир, 1964, 47). Словник української мови в 11 томах
- мац — Мац! меж. Щупъ! Мац-мац по лавиці, найшов мохнавиці. Чуб. І. 314. Словник української мови Грінченка