1. Словник української мови у 20 томах

мацання

МА́ЦАННЯ, я, с.

Дія за знач. ма́цати.

– О-ох! хоч випити, – почувся голос Загнибіди; далі – мацання руки по столу, брязкіт битого скла (Панас Мирний);

Він не чув її дихання, не турбував її марним мацанням пульсу (Б. Антоненко-Давидович);

Заб'ю вікна дошками: комісія вгледить пустку і без мацання одшиється (В. Барка);

Маю таку вдачу: не вірю, поки не помацаю, хоч як би мене переконували, що й без мацання можна скласти певну думку (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мацання — ма́цання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мацання — -я, с. Дія за знач. мацати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мацання — МА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. ма́цати. — О-ох! хоч випити, — почувся голос Загнибіди; далі — мацання руки по столу, брязкіт битого скла (Мирний, III, 1954, 95). Словник української мови в 11 томах
  4. мацання — Мацання, -ня с. Ощупываніе. Словник української мови Грінченка