мачина

МАЧИ́НА, и, ж.

Макове зернятко.

– І якого тілько життя немає на світі, – думала вона... Он манісіньке, з мачину завбільшки, а й те живе, дише, бігає, радіє (Панас Мирний);

На Маковія вона завжди носила до церкви святити маківки. А це не мала й мачини, щоб посвятити (В. Шкляр);

* У порівн. Іван Вагилевич щоразу пірнав у той набожний натовп і губився в ньому, немов мачина в маковій головці (Р. Іваничук).