мачула
МАЧУ́ЛА, и, ж.
1. Волокно, добуте з луб'яного шару кори молодої липи вимочуванням.
Витріщив очі [старший боярин], як баран. Обручами голова збита, Мачулою свитка зшита (Г. Квітка-Основ'яненко);
Я сплів щільні лотки з мачули і вистелив ними русло потічка (М. Дочинець);
* Образно. Вони зустрілися випадково на Ізарторплятці під дощем і бігцем кинулися через потоки, через сіро-зелені мачули травників у бічну вулицю (Олекса Ізарський);
// перен. Про вайлувату, безхарактерну людину.
[Степан:] Що ж: де жінка голова, там чоловік мачула (М. Кропивницький);
Поруч мене у кріслі сопе бородата мачула (О. Забужко).
2. Груба тканина, виготовлена з такого волокна; рогожа.
Не бачили, не чули – бо плели мачули (Номис);
Василева борода мачулами увита (Сл. Б. Грінченка).
3. Те саме, що мачу́лка.
Терти спину мачулою.
Значення в інших словниках
- мачула — мачу́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мачула — -и, ж. 1》 Волокно, добуте з луб'яного шару кори молодої липи вимочуванням. || перен. Про вайлувату, безхарактерну людину. 2》 Груба тканина, виготовлена з такого волокна; рогожа. 3》 Те саме, що мачулка. Терти спину мачулою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мачула — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
- мачула — МАЧУ́ЛА, и, ж. 1. Волокно, добуте з луб’яного шару кори молодої липи вимочуванням. Витріщив очі [старший боярин], як баран. Обручами голова збита, Мачулою свитка зшита (Кв.-Осн., II, 1956, 33); // перен. Про вайлувату, безхарактерну людину. Словник української мови в 11 томах
- мачула — Мачу́ла, -ли ж. 1) Рогожка, мочала. Ми, бач, не бачили й не чули, а плели мачули. Василева борода манулами увита, а смолою улита. Мет. 2) об. = маштула. Там такий манула. Екатер. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка