1. Словник української мови Грінченка

мачула

Мачу́ла, -ли

ж.

1) Рогожка, мочала. Ми, бач, не бачили й не чули, а плели мачули. Василева борода манулами увита, а смолою улита. Мет.

2) об. = маштула. Там такий манула. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мачула — мачу́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мачула — -и, ж. 1》 Волокно, добуте з луб'яного шару кори молодої липи вимочуванням. || перен. Про вайлувату, безхарактерну людину. 2》 Груба тканина, виготовлена з такого волокна; рогожа. 3》 Те саме, що мачулка. Терти спину мачулою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мачула — МАЧУ́ЛА, и, ж. 1. Волокно, добуте з луб'яного шару кори молодої липи вимочуванням. Витріщив очі [старший боярин], як баран. Обручами голова збита, Мачулою свитка зшита (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. мачула — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  5. мачула — МАЧУ́ЛА, и, ж. 1. Волокно, добуте з луб’яного шару кори молодої липи вимочуванням. Витріщив очі [старший боярин], як баран. Обручами голова збита, Мачулою свитка зшита (Кв.-Осн., II, 1956, 33); // перен. Про вайлувату, безхарактерну людину. Словник української мови в 11 томах