маївка

МАЇ́ВКА, и, ж.

1. Відпочинок весною на лоні природи.

[Горпина (на перелазі):] Добривечір! Хліб-сіль! Маївку справляєте? (С. Васильченко);

Ось вони цілою групою – хлопці, дівчата – сфотографовані між зеленню біля надмогильного пам'ятника батькові українського театру – Кропивницькому. Ось маївка їхня в лісопарку (О. Гончар);

На Поділ приходила весна, пожвавішав Житній базар, а Кожум'яки, Куренівка, дніпровські кручі, Щекавиця врунилися молодою зеленню і кликали спудеїв до себе на традиційні рекреації та маївки (Р. Іваничук).

2. перев. мн., іст. Пісні, що супроводжували обряди Зеленої (Клечальної) неділі та пов'язані з нею розваги молоді.

Окрему групу становлять маївки, якими супроводжувалися обряди прикрашання худоби (з наук. літ.);

З неділі Великодня починають водити гаївки, співати веснянки, а потім і маївки (з наук.-попул. літ.);

Старше покоління добре пам'ятає ті часи, коли протягом трьох днів Великодня до пізнього вечора на церковних подвір'ях виводили маївки (із журн.);

// Молебен до Богородиці.

В Україні традиція служіння маївки поширилася з сусідньої Польщі (з рел.-церк. літ.).

3. У Росії до 1917 р. – нелегальні збори робітників 1 Травня.

Де ви, хлопці тямкі, Що були на маївках..? (М. Руденко);

Революційна маївка.