маґлівниця
МАҐЛІВНИ́ЦЯ, і, ж., діал.
Рубель (див. рубе́ль² 1).
– Але я, на щастя, запопала в руку маґлівницю, як го [його] не заїду по тім'ю, аж присів (І. Франко);
Прачка брала мило фабрики Шихта, клала білизну на .. “маґлівницю“ – широку дошку з рифленої бляхи в дерев'яній рамці – намилювала її і їздила зверху донизу поперек рівчаків – шур-шур-шур! (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маґлівниця — Маґлівни́ця: — вузька дерев'яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни, рубель [54] Словник з творів Івана Франка
- маґлівниця — маґлівни́ця іменник жіночого роду рубель діал. Орфографічний словник української мови
- маґлівниця — маґлівни́ця = ма́ґель 1 Лексикон львівський: поважно і на жарт
- маґлівниця — Маґлівни́ця, -ці ж. = маґельниця. Шмате перуть... висушивши навивають на тачівку — валок, і тачають маґлівницею, у якої є плече, зуби і фіст. Шух. І. 154. Словник української мови Грінченка