менталітет
МЕНТАЛІТЕ́Т, у, ч., книжн.
Спосіб мислення, світосприйняття, психологія окремої особи, соціальної групи, національної спільності.
Багатовікові філософські традиції в системі українського менталітету дають підстави сподіватись, що філософія займе важливе місце і в сьогоднішньому відродженні України (з газ.);
Національний менталітет.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- менталітет — менталіте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- менталітет — (від лат. mentalis — духовний, розумовий) настрій, світосприйняття, образ мислення особистості або соціальної групи, національної спільноти) Словник іншомовних соціокультурних термінів
- менталітет — [меинтал'ітет] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
- менталітет — -у, ч. Сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних і т. ін. особливостей мислення народу, соціальної групи або індивіда. Великий тлумачний словник сучасної мови
- менталітет — = ментальність (від лат. mental — розумовий) — цілісне духовне утворення, яке визначається специфікою сприймання та інтерпретації національного бачення світогляду і зовнішніх обставин... Словник-довідник музичних термінів
- менталітет — (англ. mentality) це те, що народ звик про себе думати, власне уявлення. Економічний словник