менталітет

(від лат. mentalis — духовний, розумовий)

настрій, світосприйняття, образ мислення особистості або соціальної групи, національної спільноти)

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. менталітет — менталіте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. менталітет — -у, ч. Сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних і т. ін. особливостей мислення народу, соціальної групи або індивіда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. менталітет — МЕНТАЛІТЕ́Т, у, ч., книжн. Спосіб мислення, світосприйняття, психологія окремої особи, соціальної групи, національної спільності. Багатовікові філософські традиції в системі українського менталітету дають підстави сподіватись... Словник української мови у 20 томах
  4. менталітет — [меинтал'ітет] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  5. менталітет — = ментальність (від лат. mental — розумовий) — цілісне духовне утворення, яке визначається специфікою сприймання та інтерпретації національного бачення світогляду і зовнішніх обставин... Словник-довідник музичних термінів
  6. менталітет — (англ. mentality) це те, що народ звик про себе думати, власне уявлення. Економічний словник