мертвець

Значення в інших словниках

1. мертвець — мертве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. мертвець — -ця, ч. Те саме, що мрець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мертвець — Небіжчик, мрець, мерляк, мертвяк, мерлий, померлий, див. труп, умерший Словник чужослів Павло Штепа
4. мертвець — ходя́чий (живи́й) мрець (мертве́ць). 1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. У мене перед очима стоять привиди — київські звільнені з неволі громадяни, живі мерці (О. Довженко). 2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього. Фразеологічний словник української мови
5. мертвець — ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Словник синонімів української мови
6. мертвець — Мертве́ць, -веця́; звич. мрець, мерця́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мертвець — МЕРТВЕ́ЦЬ, ця́, ч. Те саме, що мрець. Пізнай, Як живе твій милий; Чи живе він, чи мертвець… Чи з тобою під вінець Піде з старостами (Бор., Тв., 1951, 61). Словник української мови в 11 томах
8. мертвець — Мертвець, -ця́ м. = мрець. Місяць світе, мертвець їде. Чуб. Словник української мови Грінченка