мертвець

ходя́чий (живи́й) мрець (мертве́ць). 1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. У мене перед очима стоять привиди — київські звільнені з неволі громадяни, живі мерці (О. Довженко). 2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього. Не було вже, мабуть, нічого на світі, що могло би вразити бідного Хаїма. Це був ходячий мертвець (Г. Хоткевич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мертвець — мертве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мертвець — -ця, ч. Те саме, що мрець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мертвець — Небіжчик, мрець, мерляк, мертвяк, мерлий, померлий, див. труп, умерший Словник чужослів Павло Штепа
  4. мертвець — МЕРТВЕ́ЦЬ, я́, ч. Те саме, що мрець. Пізнай, Як живе твій милий; Чи живе він, чи мертвець... Чи з тобою під вінець Піде з старостами (Л. Боровиковський). Словник української мови у 20 томах
  5. мертвець — ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Словник синонімів української мови
  6. мертвець — Мертве́ць, -веця́; звич. мрець, мерця́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мертвець — МЕРТВЕ́ЦЬ, ця́, ч. Те саме, що мрець. Пізнай, Як живе твій милий; Чи живе він, чи мертвець… Чи з тобою під вінець Піде з старостами (Бор., Тв., 1951, 61). Словник української мови в 11 томах
  8. мертвець — Мертвець, -ця́ м. = мрець. Місяць світе, мертвець їде. Чуб. Словник української мови Грінченка