металево
МЕТАЛЕ́ВО.
Присл. до метале́вий 2, 3.
Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (О. Гончар);
Маслов, металево блиснувши очима, приступив до Миколи, вставився поглядом йому в обличчя (Ю. Збанацький);
– Ганнусю! – голос його пролунав владно, металево. – Ганнусю, я ж тебе, здається, прошу... (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- металево — метале́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- металево — Присл. до металевий 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- металево — МЕТАЛЕ́ВО. Присл. до метале́вий 2, 3. Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (Гончар, Тронка, 1963, 285); Маслов, металево блиснувши очима, приступив до Миколи... Словник української мови в 11 томах