1. Словник української мови у 20 томах

метелиця

МЕТЕ́ЛИЦЯ, і, ж.

1. Сильний вітер із снігом; заметіль, хуртовина.

Надворі було хуртеча Та метелиця мете; За ворітьми коло вікон Сніг горбами наросте (Я. Щоголів);

Свистіла, співала й плакала метелиця і на горбах над Дніпром замітала молодий сад (О. Донченко);

* Образно. В саду день і ніч – золота метелиця, день і ніч стоїть тихий шелест сухого листу (С. Васильченко);

* У порівн. Зривається вихор, білий цвіт метелицею в'ється по галяві (Леся Українка).

2. Народний танець (український, російський, білоруський), виконуваний у швидкому темпі, з частими змінами фігур та обертаннями.

Кобзар вшкварив, а козаки – Аж Хортиця гнеться – Метелиці та гопака гуртом оддирають (Т. Шевченко);

Молодиця чи дівка в новій запасці, в незастебнутій сірій свиті, пританцьовуючи, оступалася перед Панчохою, що навприсядки одколював коліна метелиці (Іван Ле);

// Музика до цього танцю.

От, як розставили в світлиці всі цимбали, Так на шістнадцять рук метелиці й заграли (П. Гулак-Артемовський);

Коли Микола [гармоніст] звів польку на хвацьку метелицю, вона вже сама легко і невимушено, з вогником метнулася колом (Яків Баш).

3. діал. Вертіж.

Овечку одну метелиця напала (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метелиця — мете́лиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. метелиця — Заметіль, сніговійниця, сніговиця; (з вітром) хуртовина, ЗАВІРЮХА, ВІХОЛА. Словник синонімів Караванського
  3. метелиця — див. заметіль Словник синонімів Вусика
  4. метелиця — -і, ж. 1》 Сильний вітер зі снігом; заметіль, хуртовина. 2》 Народний танець (український, російський, білоруський), виконуваний у швидкому темпі, з частими змінами фігур та обертаннями. || Музика до цього танцю. 3》 діал. Вертіж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. метелиця — Українська народна пісня — танець зі зміною фігур і різноманітними обертаннями. Музичний розмір 2/4, темп швидкий. Словник-довідник музичних термінів
  6. метелиця — ВЕРТІ́Ж (хвороба овець, кіз, яку спричиняють личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок), ВЕРТЯ́ЧКА, МЕТЕ́ЛИЦЯ діал. Овечку одну метелиця напала (Ганна Барвінок). Словник синонімів української мови
  7. метелиця — Мете́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. метелиця — МЕТЕ́ЛИЦЯ, і, ж. 1. Сильний вітер із снігом; заметіль, хуртовина. Надворі було хуртеча Та метелиця мете; За ворітьми коло вікон Сніг горбами наросте (Щог. Словник української мови в 11 томах
  9. метелиця — Мете́лиця, -ці ж. 1) Мятель. Бодай того коваля метелиця замела. н. п. Метелиця засипала як піском землю снігом. Левиц. І. 2) Родъ танца, также музыка и пѣсня къ этому танцу. 3) Болѣзнь: овечій вертежъ = мотилиця 1. 4) = мотилиця 2. 5) раст. Словник української мови Грінченка