1. Словник української мови у 20 томах

метко

МЕ́ТКО.

Присл. до метки́й.

Христя метко вертнулася, скочила з полу й побігла в горниці (Панас Мирний);

Я так полюбив кадильницю, що мало вже не навчився орудувати нею так метко, як отець Олександер (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метко — ме́тко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. метко — Присл. до меткий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. метко — МЕ́ТКО. Присл. до метки́й. Христя метко вертнулася, скочила з полу й побігла в горниці (Мирний, III, 1954, 201); Я так полюбив кадильницю, що мало вже не навчився орудувати нею так метко, як отець Олександер (Мик., Кадильниця, 1959, 4). Словник української мови в 11 томах
  4. метко — Ме́тко нар. Скоро, бойко, ловко. Метко пробігти. Борз. у. Там снопи кладу метко, там кубахи ростуть, тільки махну сапою — аж куріє земля. Г. Барв. 535. Словник української мови Грінченка