метушня
МЕТУШНЯ́, і́, ж., розм.
1. Те саме, що метуші́ння.
Метушня на вулиці була така, що годі було й зміркувати, хто йде чи тікає (О. Маковей);
Задзеленчало розбите скло, почулися крики. – Банда! Банда!!! – моторошно пролунало на весь вагон. Зчинилися крики, метушня (О. Гончар);
// Шум, гамір, пов'язані з цією дією.
Серед реву гармат, що доходив із північного сходу, вмішувався якийсь інший, відмінний від воєнної метушні гамір (Н. Кобринська);
Щойно зник Булгаков, як за дверима почулась якась метушня, голосна розмова (І. Кулик).
2. перен. Дріб'язкові справи, клопоти.
Його життя – швидкісне гортання книг і журналів, кололітературна метушня, сутички з побратимами по перу (Я. Гримайло);
Минулась молодість, пролинула ціла епоха в химерній авантюрницькій метушні (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- метушня — (безладний рух) метушіння, сум'яття, біганина. Словник синонімів Полюги
- метушня — метушня́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- метушня — (біганина) руханина, мотанина, шамотня, д. ворушня, закрутанина, крутанина, заметушня, с. СУМ'ЯТТЯ, паніка, содома, рейвах; (пуста) буря в склянці води; (в юрбі) штовханина, шарпанина; метушіння, метушливість. Словник синонімів Караванського
- метушня — I базар, біганина, біготня, біготнява, вакханалія, веремій, веремія, вовтуження, заворуха, колотнеча, паніка, рейвах, сновигання, сум'яття, товкучка, хапанка, хапанина, шамотня, шамотнява, шарпанина, шатанина, штовханина, ярмарок II див. рух; турбота Словник синонімів Вусика
- метушня — -і, ж., розм. 1》 Те саме, що метушіння. || Шум, гамір, пов'язані з цією дією. 2》 перен. Дріб'язкові справи, турботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метушня — КОЛОТНЕ́ЧА (безладний рух, гомін людей), КОЛОТНЯ́́ розм., ВЕРЕМІ́Я розм., ВЕРЕМІ́Й розм., ХУ́ГА розм., КО́ЛОТ діал. В кузові зчинилася колотнеча. Люди кричали, лаялися, потім почали гупати кулаками об вицвілий верх кабіни (М. Словник синонімів української мови
- метушня — Метушня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- метушня — МЕТУШНЯ́, і́, ж., розм. 1. Те саме, що метуші́ння. Метушня на вулиці була така, що годі було й зміркувати, хто йде чи тікає (Мак., Вибр., 1956, 418); Задзеленчало розбите скло, почулися крики. — Банда! Банда!!! — моторошно пролунало на весь вагон. Словник української мови в 11 томах