мигтіння
МИГТІ́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. мигті́ти.
Потік усміхається їй мигтінням в'юнкої течії та білосніжною кучугурою шумовиння, що росте і росте у вирі під водоспадом (О. Гончар);
Світ в мигтінні зір на виднокрузі Лежав без краю, меж, без берегів... (М. Руденко);
Поїдуть? Куди? На рибу, може?.. Вудлище – луком, і сріблясте мигтіння рибки на волосіні (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мигтіння — мигті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мигтіння — і миготіння, -я, с., розм. 1》 Докучливе мигтіння, сумбурний рух кого-, чого-небудь перед очима. 2》 Суєта, плутанина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мигтіння — МИГТІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. мигті́ти. Потік усміхається їй мигтінням в’юнкої течії та білосніжною кучугурою шумовиння, що росте і росте у вирі під водоспадом (Гончар, Новели, 1954, 179); Світ в мигтінні зір на виднокрузі Лежав без краю, меж... Словник української мови в 11 томах
- мигтіння — Миготіння и мигті́ння, -ня с. Мерцаніе, дрожащій свѣтъ. Желех. --------------- Мигті́ння, -ня см. миготіння. Словник української мови Грінченка