милість

МИ́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь.

Пішла, попрощалась із господарями, подякувала їм за милість і за ласку (Марко Вовчок);

– Потерпімо ще трохи. Почекаймо великої милості й справедливості. – Від кого? – .. Нема терпцю! Урвався... (М. Коцюбинський);

// заст. Прихильність когось вищого становищем у суспільстві до залежного; ласка (див. ла́ска¹ 4).

– І ніхто мені, ніхто так, як отой Василь. З його все лихо встає. Чи він милостю бариновою [пановою] обійдений? чи він у загоні живе? (Панас Мирний);

[Адам Кисіль:] Його величність посилає всьому війську запорозькому королівську милість (О. Корнійчук);

// ірон.

– Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ (П. Гулак-Артемовський);

// Вияв жалості, милосердя; помилування.

Ніж у вовка милості просити, краще його відразу вбити (прислів'я);

Прийшлося їхать по дрова, Хоч, як іздибле гаєвий [гайовий], то в пана милості нема, – Тра [треба] з місяць за ломаччя те в кривавім поті відроблять (І. Франко);

Це вона, Марта, підбила жінок піти до [пана] Стадницького вблагати його змилуватися над дітьми, коли нема милості до батьків (М. Стельмах).

2. перев. мн., заст. Дар (у 1 знач.), пожертвування.

Від них [Романових] дворяни й козацькі отамани сподівалися земель, селян і всяких милостей (з навч. літ.);

Він просив милості. Женщина [жінка] витирала платком очі (М. Хвильовий);

* Образно. Ми стільки взяли від природи, що не можемо ждати од неї милості (А. Крижанівський);

// Добрий, милосердний учинок; благодіяння.

Її так батько вчив: “Коли, – каже, – тобі чого треба.., зараз до бога. Вдар три поклони й проси, об чому тобі нужда, і жди певно від нього милості” (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. заст. Любов, кохання.

[Хвора:] Я б хотіла, Щоб знала ти, кого і за що любиш, І як осудиш, то щоб знала за що. Сліпая милість – се для мене кара (Леся Українка).

○ (1) Без ми́лості, у знач. присл. – жорстоко, немилосердно.

Тут стояли в ряд: Холера, шолуді, бешиха І всі мирянські, знаєш, лиха, Що нас без милості морять (І. Котляревський);

Хутенько по шлюбі зненавидів її пан і так знущався без милості, безперестанку, що вона ходила як з хреста знята (Марко Вовчок);

(2) З ми́лості, у знач. присл. – заради милосердного вчинку, благодіяння.

– Без батька, без матері, байстря... живе тут собі з милості (В. Винниченко).

◇ (3) Бо́жою ми́лістю (ми́лостю):

а) (заст.) додаток до імператорського та ін. високопоставлених осіб титулу у важливих документах.

Першою картою, козирним тузом у тій колоді була грамота, де чорним по білому написано: “Божою милістю ми, пресвітлий і великий державний государ, цар і великий князь Олексій Михайлович всія Великої, Малої і Білої Русі самодержець, пожалували єси у вічне володіння за вірну службу” (Ю. Мушкетик);

б) (ірон.) уживається для вираження несхвального ставлення до людини, яка не відповідає своєму місцю в суспільстві.

Історія робить своє, а він [Врангель] “Божою милостю диктатор”, чим може він змінити хід подій? (О. Гончар);

в) (жарт.) уживається для ствердження чого-небудь; справді, дійсно.

Божою милостю студент;

(4) Ва́ша (їх) ми́лість (заст. ми́лость), уроч., заст.:

а) шанобливе називання кого-небудь; ви, вони.

– З Богом, – кажу, – завтра рушаймо до панії, а потім і до вашої милості за рушниками (Марко Вовчок);

– У Варшаві тільки й мови, що про вашу милість, князю (І. Нечуй-Левицький);

– Дуже приємно мені.. пересвідчитись, що ваша милість правильно молоточка в руках тримає (О. Донченко);

Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хазяйство завести маленьке Біля їх милості близенько (Л. Глібов);

// ірон. уживається для вираження незадоволення кимсь, несхвалення чиїх-небудь дій, учинків, поведінки і т. ін.

– Насилу діждалися вашої милості!.. – неласкаво привітав він її (Панас Мирний);

б) (тільки ва́ша ми́лість (ми́лость).) шанобливе звертання до поважної особи, до людини, що займає високе становище в суспільстві; високошановний.

– Вже як хочете, ваша милость, а без вас, князю, ми не розпочнемо битви з козаками (І. Нечуй-Левицький);

Патронеса спитала по черзі в кількох вихованок: – Ти сирота? І за кожну матушка Раїса відповідала: – Сирота, ваша милость (О. Донченко);

Віддава́тися (здава́тися і т. ін.) / відда́тися (зда́тися і т. ін.) на ми́лість див. віддава́тися;

Зроби́ (зробі́ть, май, ма́йте) ми́лість (ла́ску) див. зроби́ти;

(5) Ко́ли б ва́ша ми́лість, заст. – те саме, що Якщо́ [бу́де] [твоя́ (ва́ша)] ла́ска (див. ла́ска¹);

Коли́ [б] (мо́же) твоя́ (ва́ша) ла́ска (рідко ми́лість) див. ла́ска¹;

Ми́лості про́шу́ (про́симо) див. проси́ти;

Переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску) див. переміня́ти¹;

(6) По ми́лості кого, чиїй – завдяки кому-небудь, через когось.

– По вашій милості сьогодні треба ждати надзирателя. Знаємо! – бубонів Жук (Панас Мирний);

Канчуки вже вийшли з моди в нас, Бо по милості князів Конституцію дали нам враз (І. Франко);

(7) По ми́лості Бо́жій, ірон. – уживається для ствердження чого-небудь; справді, дійсно.

Ото указ надрукують: “По милості Божій І ви наші, і все наше, чим може змінити хід подій”. І гоже й негоже! (Т. Шевченко);

Роби́ти (явля́ти) / зроби́ти (яви́ти) ми́лість див. роби́ти;

Скажи́ (скажі́ть) на ми́лість [Бо́жу (Бо́га)] див. сказа́ти;

(8) Що ми́лість ва́ша, заст. – що вам завгодно.