мимохіть
МИМОХІ́ТЬ, присл.
Те саме, що мимово́лі.
Радо простила [Краньцовська] йому те немиле слово, що вирвалося йому перше мимохіть (Л. Мартович);
У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село. Тарас почув мимохіть, що там уперше їздитимуть на залізниці (О. Іваненко);
Обіцянка самостійно влаштувати свою долю прохопилась у нього мимохіть (О. Гуреїв);
Дожидаю, що далі .. – Сідайте. Ближче. Отак. Я мимохіть корюся (С. Васильченко);
Кузька мимохіть узяв у піонервожатого яблуко і розгублено подивився на хлопців – чи справді з'їсти, чи це тільки жарти? (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мимохіть — мимохі́ть прислівник мимоволі незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мимохіть — пр., несамохіть, мимоволі, ненароком, мимовільно, підсвідомо, само собою; (проти волі) не хотівши, недоброхіть, ок. невласновільно, р. знехотя. Словник синонімів Караванського
- мимохіть — див. мимоволі Словник синонімів Вусика
- мимохіть — [миемоух’іт'] присл. Орфоепічний словник української мови
- мимохіть — присл. Те саме, що мимоволі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мимохіть — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст. Словник синонімів української мови
- мимохіть — Мимохі́ть, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мимохіть — МИМОХІ́ТЬ, присл. Те саме, що мимово́лі. Радо простила [Краньцовська] йому те немиле слово, що вирвалося йому перше мимохіть (Март., Тв., 1954, 264); У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село. Словник української мови в 11 томах